Сумую в Молдові за тобою, Микито

Сумую в Молдові за тобою тихо-тихо, без тривог,

Між звичних вулиць і спокійних доріг.

Тут небо ясне і дихається легше,

Але без тебе цей спокій ніби трішки не мій.

Сумую не болем — скоріше теплом,

Бо ти залишився у думках і в усьому живому.

У ранковій тиші, у вечірнім світлі вікна,

У кожній миті, де серце тебе тихо кличе звідси.

Тут добре і мирно, і поруч рідні люди,

Та інколи хочеться лише одного по суті —

Побачити погляд, усмішку твою,

І просто відчути: я знову поруч стою.

Я сумую за тобою — але світло і спокійно, без драм,

Бо знаю: відстань — це тільки дорога між нами.

І навіть тут, далеко, серед тиші й нових днів,

Ти залишаєшся тим, хто в серці моєму живе.