Сусіди

Воложить панельки мряка,

осінньо-зимова негода.

У тебе вже інший собака,

хоча та ж сама порода.

Біжить байдужий повз мене,

він же не знає – хто ми.

Коротке: «Привіт». Йдемо далі,

не зупиняючись, в різні сторони.

Спливають спогади про минуле,

волочаться позаду мов хвіст.

Від настрою і погоди мінливі –

то догори, то вниз.

Чи згадуєш літо разом,

коли нам було кільканадцять?

Зранку собаку гуляти,

екзамени, мрії, теплі дні,

в Гідропарк купатись.

Дзвінок: «Квартира пуста. Де ти?»,

спішимо кохатись.

Надвечір собаку гуляти.

. . . . . . . . . . .

Згадую тебе поруч,

коли вимикаю світло, і лягаю спати.

І досі кажу: «Добраніч»,

твоєму вікну навпроти.