Сутеніє

Кров червона,

запах диму.

Хто прийде

в таку годину?

Замастила комір.

Я й не знала,

що за намір

мав той марний

Сірий гамір

І багряний колір.

Власне, досхочу

напилась, встала,

богу помолилась,

лягла спати.

Чув, не чув,

хто зна напевно

Чи молилася даремно

Я на страту.

Те що є - 

Не існувало.

Що було,

того й не стало:

гарна спроба.

Поквитатись

І зірватись

І летіти

приземлятись:

то хвороба.

Пурпурові

вікна мої

І повітря

мало стало

у кімнаті.

І близький

І дуже здібний

І низький

мінорно рівний

запаз сталі.

Монохромні окуляри,

Я

і смак моєї карми.

За чверть сьома.

Дівич-вечір.

Я чекаю.

Крендель

І без кави й чаю

грізна втома.

Я її зустріла

тихо,

наша здибанка

на лихо

все спинила.

Мови дзвін,

усі наріччя,

верески

і протиріччя

погасила.

Твоя вдача

часто-густо

сутеніє,

небо пада.

Так буває.

І сьогодні

світ побачив

як ся маєш,

раз поплакав

й забуває. 

Наталя Тирчик