Сузір’я Каліпсо

У твоїх родимках я розпізнав сузір’я Каліпсо,

Якого бракує на зоряній карті неба. Звичайно,

Я більше любив ту оманливу щирість, як дійсність

Від якої твій острів відгородився туманом.

І тепер я блукаю садами його квітучості,

Між осокори пробираюсь до берега у вінку з фіалок,

Що дивно — шум моря жалінням в мені уже не відгукується,

Аби покинути острів, й тікати по хвилях чимдалі.

Чимдалі — додому?! — там острів такий як і тут,

Можливо, — до звершень черпаючи веслами море?!

Я чую їх хлюпіт, — біреми в тумані пливуть,

Та я не гукаю, й не хочу від них допомоги.

І вона вже, здається, за звичкою любить мене,

І більшають тіні у гроті від смолоскипів,

І долоні мої, як байдужість моя до бірем

Торкаються стегон здіймаючи втоплені схлипи.

І може я схоплюся в ніч від травневих плеяд

Відізветься в мені їхній заклик і скине байдужість,

Та поки я — тут, — споглядаю занедбаний сад,

Що від мене набрався печалі і занедужав.

07.02.2024