«Свіча горіла...» / з Б.Пастернака/

Сніги, мело-земля в імлі, віхоли крила...

Свіча горіла на столі свіча горіла...

Як літо вабить полум"ям мошку до виру...

Пороша грілась забуттям у вікон щиро.

Малює заметіль на склі сріблясті стріли,

Свіча горіла на столі свіча горіла.

На стелі тіні оберіг, Любові, болі,

Схрещення рук, звабливих ніг, кохання долі...

Та падали два черевичка в тишу,

Сльозами віск губив річки на сукні лише;

Усе губилося в імлі, як снігу крила...

Свіча горіла на столі, свіча горіла...

Свічу стискали блиском скла у ватрі зваби

Хрестоподібні два крила... - тіні-нахаби.

Лютнева віхола в імлі раз по раз мила...

- Свіча горіла на столі, свіча горіла.