СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ

СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ

(Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка)

Свіча вже більше не горить,

Її потвори загасили,

Йому було б ще жить і жить,

Але страшні ординці вбили.

Його чекала ще весна

І миле слово мами вранці…

Та смерть прислала сатана

У чорній масці на світанці.

Все голос матері звучить,

Вона шукає слід у тиші,

Її молитви – наче міст

Між світом мертвих і живіших.

Пізнати втрату довело́сь,

Нема спокійних днів у мами,

Її синок не – просто хтось,

Він – світло, що горить сльозами.

Йому наза́вжди двадцять сім,

Ніко́ли більше вже не буде,

Вбачатись буде він в усім,

Розпукою для мами всюди.

Осінній вітер плакав теж,

Зривав листки, як спогад мами,

Бо похоронний все ж кортеж

Привіз героя аж до брами.

Заснув наза́вжди Ярослав,

Тепер домівка – домовина,

Він ПЕРЕМОГУ гаптував…

Розлука вічна мами й сина.

07.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025