Свічі

Ми колись перестрінемось поглядом

в центрі міста твого́ серед натовпу

мимовільно, побіжно і поквапом.

Я дивитимусь пильно й не знатиму

звідки мчиш і куди повноводною

провесінньою чистою річкою.

Милуватимусь літньою вродою

і душею, що сонцем відсвічує

на всі сторони лагідні промені.

Надішлють тобі здалеку вісточку

мої очі глибокі і втомлені,

що проходити повз уже вистачить.

...Ти зупинишся

й глянеш у вічі,

не впізнавши

в шерензі із ликів...

...там між квітів

горітимуть свічі

на алеї полеглих...

навіки.