"Свистить старим астматиком завій..."

Свистить старим астматиком завій,

де ні стоїть на брамі у ніколи,

де чаша на штрафні заходить кола

і все ніяк не ви́ходить, криві.

Кіношний лицар в кадрі на коні;

він буде збитий ближче до фіналу.

Чи у любові є своя Вальгалла, —

шепни, як не йому, то хоч мені.

Від Києва до губ твоїх не встиг,

затори на південній автостраді.

Небесні шпари поглядам не раді,

а все ж ми підглядаємо у них.

Химери хмар нависнуть, як мости

над спальними районами надвечір,

і не просплять освідчення і втечі,

і не простять усе, що ти простиш.

07.01.2020