світ зорепадом вилився у чашку

світ зорепадом вилився у чашку

моргнуло звідти холодом дощів

якби я знав що буде все так важко

тебе б і випадково не зустрів

і може б плив собі я люттю вперто

й трощив небесну далі благодать

тепер моє життя в сумне лібрето

надумала розлука повертать

і згадую колись пливли дороги

пливли дерева і пливли кущі

і навівали все перестороги

що незабаром випадуть дощі

тепер я п’ю їх прохолоду з чашки

де заселився зорепадом влитий світ

тепер я знаю що життя це дуже важко

тому й весни стрічаю кожен цвіт