Світанок

Сплигнула ніч з шумких дерев,

втікаючи понад дахами.

Замаяв голуб і дере

крильми хмарин іржаві плями.

Мов дзенькіт товчених склянок,

ясна музика підпливає.

Світанку куриться вино,

і небо в синяві безкрає.

Аж юне серце затремтить,

незаспокоєне й несите.

Устами спраглими в цю мить

всю хмільність світу хочу спити.