Світанок

Тихо дише Земля. Це не порух…

Лиш – зловиш на слух:

Із прозорої вогкої мли,

Коливається, мов ковила

І клубочиться, наче той пух,

Між хрустких темних пасем трави.

У повітрі колишеться шал,

Дикий танець малесеньких див

Хто росу у траві не збирав,

Хто у росяний день не ходив –

Той позбавлений серцем, на жаль,

Називатись завжди молодим.