Світися

Світися, змучена моя Вкраїно,

Вдивляйся в завтра ясно і єдино,

Бо ти зродила серця непокірні,

Що захищали, йшли в путь вірну.

Світися в мороці, у бурях лютих,

Світися, страднице, у днях забутих!

Світися, мати, в полі золотистім,

Де крик орлиний зливався з полином.

Де юність клала душу під знамена

І розривала кайдани кам’яні, мов вени.

Щоб кроком власним витоптати шляхи

Нащадкам рідним у нові віки.

Світися, змучена, в ріках чистих,

Бо ти омита слізьми і обрядами святая.

Твої сини впали за волю і правду,

Щоб ми ступили у завтрашню путь.

Світися! кличуть тебе дзвони із храму,

Щоб серце вкраїнське жило, непокірне й пряме.