Своїй ампутованій половині

своїй ампутованій половині я читаю вірші уже в спину,

розказую про те, що в принципі, якщо захотіти,

і викинути весь підлітковий максималізм,

і видалити з плей-листа Земфіру,

то жити і не писати йому цілком можливо.

але все ж я лежу, дивлюсь в стелю,

веду з ним монологи в районі серця,

говорю чітко, з паузами і акцентами:

– знаєш, моя ампутована половина,

не кровоточити тобі віршами немає сили”