Святий музей

Двісті літ стояла церква та й музеєм стала,

Щоб публіка по квиточках її оглядала.

Зайшла баба до музею, цілує ікони,

Відважує на всі боки низенькі поклони.

Біля виходу картину вгледіла велику

Й давай на ній цілувати бородиту пику.

А ізбоку хтось промовив:

— Це вже бабі кришка…

Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка. —

Баба швидко повернулась, глянула лукаво:

— А ти мені не указуй, бо я маю право.

Тепер уже таке врем’я свободне настало,

Що цілує хто де хоче і кого попало.