syntéleia aionós

і буде сніг і темрява жива

важкого неба в проміжках зотлілих…

ти пам’ятаєш , як не мали сили

ми віднайти зворушливі слова

під тінями зруйнованих дзвіниць,

благали прощі в Неба серед гною

і божеволів сніг від ліхтарів -

були одні ми вдвох -

було нас тільки двоє

і вечір, наближаючи дива,

раптовим місяцем нам розрізав зіниці,

так ніби гострий серп сухі копиці

на шмаття рвав в останніх днів жнива…