Та де вона? Невже її й не мати?

Та де вона? Невже її й не мати?

А вітер знов неначе повійнув:

«Гей-гей, воли, не гайтеся орати!» —

Далекий згук за вітром долинув.

Це там орач оре велику ниву

Серед твердих незайманих степів

І заклика на працю неліниву —

Я в тих словах одмову зрозумів.

Так, се вона, відмова на питання!

Зникають геть зневіра та вагання,

Що душу всю вже змучили украй.

Одмова тут — і проста й зрозуміла:

Працюй, борись, аж поки буде сила,

І всіх людей до праці закликай!

1888