Та, що належить Господу (257)

Я хочу тобі стільки розказати,

про радощі і болі, сум і сміх.

Дитячі сльози, і старі печалі,

та зберегти тебе нажаль не зміг..

Так хочеться з тобою поридати,

і випити, забувши про усе.

Одне словечко тихо проказати,

як боляче без тебе, аж трясе.

Я хочу тебе знову обійняти,

і вибачитись так, щоб чув весь світ.

Та стидно навіть слово промовляти,

чи у твій бік писати знов «привіт».