Та що про біль нам всім відомо

Та що про біль нам всім відомо.

Та що це біль, як не тюрма,

коли ти вже не можеш знову —

хоч цілий, а душі нема.

Коли все поряд стало сірим,

мазки обірвані — пусті.

А ти ідеш по цьому лезу

босоніж, ріжеш мозолі.

Коли від подиху німієш,

без сліз і слова не зв’язати.

Біль часто — те, що не синіє:

він в серці залишає лати.

Коли навколо все в колючках,

і кожен погляд — мов омана,

у всьому бачиш неминучість —

об біль ти витираєш рани.

Смієшся, хоч душа розп’ята,

Говориш крізь німі вуста.

Найбільша біль — це слово «втрата»,

коли частинка вже мертва.

24.01.2026