Та стільки мук як ця земля,

Та стільки мук як ця земля,

Не бачив світ з часів Ісуса

У чому ж наша всіх вина.

Що ми у павутинні гнуса...

Цей гнус — не зовнішня імла,

Це ми самі — дрібні, кусючі.

Це заздрість, нища і мала,

Що ядом впилась в наші душі.

Вина не в тому, що прийшов

Великий кат на наші землі.

А в тому, що він тут знайшов

Серця, що і без нього темні.