Таіс

Такого в мене не було.

Я мав померти…

В її очах благання - ще.

Це з памʼяті не стерти.

Неслося.

Круговерть солодкого гріха.

Біль, насолода, правда тіла.

Торкання рук та губ нестерпні.

Вологі поцілунки.. мить до раю.

Але на ранок…забуваю…

Я все забути…Та її…Повинен.

Не відчуваючи провини,

летять у прірву всі думки…