“Так любить душа одинока”

Так любить душа одинока

Далекий і тужний мотив:

Журливе журчання потока

І шелест пожовклих садів.

Крізь шибку малого віконця

Так любо дивитись мені

В ту мить, як по заходу сонця

Конають кроваві огні.

В ту мить я пригадую знову

Колишні щасливі часи,

Пригадую давню розмову,

Про що шелестіли ліси.

І знову в душі невеселій

Встають верховинські згадки,

Ліси, полонини і скелі

У хвилі гірської ріки.

І знов причуваються дзвони,

Що липнуть над рідним селом, –

І довго душа не холоне,

Шепоче вечірній псалом.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІДНОГО ПОЛЯ