“Так любо, гарно так, чудово”

Так любо, гарно так, чудово,

Немов навколо рай цвіте!

На волю рветься втішне слово,

Надії слово золоте.

Садки убрались рясно, красно,

А там пташок співучих рій

Стрічає співом сонце ясне

Піснями радості й надій.

Хмарки вгорі закам’яніли,

В пурпурнім сяєві стоять;

В траві росинки затремтіли,

Жемчужним полум’ям горять…

Горять маленькими огнями,

Дрібними іскрами блищать,

Дрижать, міняються красками,

Щезають знов, то знов горять.

Неначе в серденьку надії,

Зрадливі мрії молоді…

Їх блиск холодне серце гріє,

Підносить духа в тісноті.

В душі щезає сум турботний,

Надія в серці знов цвіте,

О гарний ранку, ранку злотний!

Весняне сонце золоте!

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ХВИЛІ КОХАННЯ”