ТАК МИНАЮТЬ РОКИ

Written 2023-03-07

2023-03-07

Так минають роки́ і птахами несу́ться у вирій,

По собі́ залишають усюди відбитки-сліди,

Дуже швидко летять, хоч насправді вони всі безкрилі,

І спливають хутчіш найбистрішої в річці води́.

Так минають роки́, й озирнутись, бува, не встигаєм,

Лиш відчутно чому́сь помах їхнього па́сма-крила́,

Кожен з них у думках, мов сторі́нки альбому, гортаєм,

Але жодного з них не забрати зі сво́го чола́.

Так минають роки́ і лиш досвіду нам додається,

Але жодного з них ми не можем вернути назад,

І ніко́трий із них двічі з нами життям не пройде́ться,

Й відчуваєм в душі неймовірний життя літопад.

Так минають роки́ і гаптують життєві стежини,

Залишають на них навіть по́значки за́вжди якісь,

Що яскраво горять, мов багряні осінні жоржини,

Та ще й кожен із них має в со́бі невидиму вісь.

Так минають роки́ і симфонію грають і грають,

А відлуння її ні на мить у душі́ не стиха́,

Сьому ноту, як шлейф, в дні останні вони розкривають,

Аромат від життя, наче в чашу, у душу вдиха́.

Так минають роки́ і нічо́го не можем зробити,

Є бажання із ними у молодість, юність майнуть,

Мов кохання життя, ми не можемо їх розлюбити,

Лиш в обі́йми до них нам під силу з любов’ю пірнуть.

Так минають роки́ і кружляють із нами у танці,

Кожен з них залюбки нас веде на життєвий паркет,

Шаленієм на нім, наче в пристрасті вірні коханці,

І під зорями слухаєм кожен із їхніх сонет.

Так минають роки́ і на місці вони не тупцюють,

Наче красені-коні, галопом несуться кудись,

І малюнок життя шедевральний щоразу малюють,

Після того самі́, наче пісня, здіймаються в вись.

01.09.2022 р.

ID: 958340