“Так, немовби віко скрині”

Так, немовби віко скрині, —

налягає жабуриння:

на весь обшир сліпота…

Лиш пульсує фосфорінням

око чорного кота.

Бутонова піраміда

тисне зверху — нурить вглиб,

і на очі Бог-всевіда

накладає двійко шиб:

дві крижини жовто-сині…

кольорові вітражі,

щоб розвиднілось віднині

замурованій душі.

— Спи Хео-псе, фара-оне,

доки ще не комунізм…

Жабуриння похоронне

душу звеселя до сліз…

***