“Так швидко відминули кавуни”

Так швидко відминули кавуни,

Відчервоніли з ними помідори,

І тишком-нишком ожили млини,

З шовковиць лист, з шовковиць лист учора

Упав тихенько, вухо опустив,

Як цуценя чи як руде телятко.

Риплять під інеєм останні капусти,

Стручки акації тремтять уздовж посадки.

Ми сядемо за хліб, і за вино,

І за вареники з картоплею пухкою

І за чарчиною хмільного супокою

Згадаємо чиєсь сумне вікно.