Так судилося вербі

Так судилося вербі,

Що життя усеньке

По коліна у воді

На ставку маленькім

Котики свої вона

Гарненькі пухнасті

Тоді, як прийде весна

Гуляти пускає.

В літню спеку всім вона -

Затінок від сонця,

Від дощу нас заслоня,

Наче парасолька.

Восени жовтавий лист

На воду пускає

І цікавії казки

Теж розповідає.

Взимку прихистком бува

Птахам та комашкам.

А як знов прийде весна -

Зеленіє й пахне.

2018 р.