Так сумно буває

Так сумно буває.

Прокинулась вранці самотня, в чужій країні.

Нікого немає.

Бабуся із дідом давно вже лежать в домовині.

А друзі відпали, мов листя осіннє.

Для них я занадто смутна.

Вони полетіли до тих, без сумління,

У кого ще є весна.

У спогадах літо, дитинство та мрії.

Минуле так боляче б'є.

Сьогодні війна, і душа без надії,

І дощ за вікном не дає,

Забувши про біль, безтурботно прожити

Цей ранок і нинішній день.

Радіють життю безумовно...лиш діти

Й пташки, що співають пісень.

А я так не можу, якби й захотіла,

Мені б це ніяк не вдалось.

Додому, як пташка, я б теж полетіла,

Та інше мені довелось

Відчути, прожити, пройти до кінця.

Я більше не маю бажань.

Зігріти холодні, жорстокі серця

І зменшити кількість страждань

Мені не під силу. Сама я тону

У фьорді печалі й жалю.

Лиш тільки у снах я на мить поверну

Все те, що я досі люблю.