“Так, ти одна, моя любове”

Так, ти одна, моя любове,

Даєш мені снагу обнови,

Народжуєш мене щодня

Інакшим, іншим, ніби з дна

Душі кремнистої моєї

Виборсуєш нові камеї

З моїм обличчям… Боже мій,

Мене ти змінюй, та не смій

Своє натхнення на забаву

Перевести, смішну й лукаву,

І, творячи немовби в сні,

Чужі прикмети дать мені!

Живу я правдою тією,

Що птах не може стать змією,

Що маску будь-яку лакей

Бере, бо все йому о’кей!

А я не раб, не хитрий служка,

Чия натура, як подушка,

Податдива й м’яка! Мені

Пасують риси кам’яні.

То звершуй переміни диво,

Але поважно і правдиво,

Щоб не оліп і не оглух

В чужому образі мій дух.

***