ТАК ТРЕБА

Любі читачі, як завжди нагадую вам, що мої вірші це, перш за все, лірика до моїх пісень, а тому звертаюся до вас і пропоную ввести у пошуку на будь-якій зручній для вас платформі YouTube Spotify або iTunes :

Грудень - Так треба

Будь-ласка, я вкладаю дуже багато натхнення і сил у створення композицій, тому буду радий увазі з вашого боку.

Альбом "Так Треба", до якого входить ця пісня, це календарно-обрядова опера, яка охоплює період корочуна - найтемнішої частини року, починаючи від дня осіннього рівнодення та завершуючи зимовим сонцестоянняи і різдвом божича Коляди.

Сама назва пішла від ідеї циклічності і незмінності природних речей - ми не можемо відмінити настання зими, "смерть" Сонця, зимовий сон тварин, дерев, землі, бо все це є важливим етапом переродження природи та її наступного пробудження весною.

🗿Перший альбом "Бувальщини" був зосереджений на поверховій українській міфології, але я прагнув більшого, хотів не просто окремих згадок, а повністю заглибитися в нашу культуру, прагнув, щоби альбом був монументальним, величним оспівуванням зими, краси природи, особливостей того, що є зима у широкому розумінні, у Всесвіті, переходу від жнив до обжинок і від обжинок до важливості зберігання вогню у хатах, культу Сонця, його смерті та зустрічі молодого Сонця на різдвяний ранок.

🔱В процесі опрацювання літератури для написання альбому я повністю відійшов від Християнства, вперше всерйоз замислившись над тим, яке багатство народних вірувань за минуле тисячоліття було знищено через утиски церкви.

🙏Альбом "Так треба " - це подяка і ласка природі, Всесвіту, життю, Сонцю, богині зими та сплячої зимової землі Марі, мудрому Велесу, написана з любов'ю та бережливою повагою до всіх поколінь.

🌬️У природі не має доброго, не має поганого - усе є невід'ємною частиною буття. Світ прокидається навесні, пробуджуючись від зимового сну, і знову розквітає бурхливе розмаїття життя. Тонкі паростки, що віднайшли шлях із глибин промерзлої землі, поступово наливаються рясними дощами та світлом молодого сонця у духмяний травостій. З плином часу багатство, що колоситься на полях, обласкане сонцем та вітрами, досягає своєї зрілості та стиглості. Сповнене сил та життя, воно уособлює всю велич, красу та вольове прагнення до існування в цьому світі. Природа віддає найкраще, природа забирає найкраще. Та час іде, бо так треба...

🌨️По осені настають Велесові години і все відходить до сну: засинає земля, завершує свій річний колообіг сонце на небі і весь живий світ завмирає...

То відчувають птахи і, поступово, один за одним, збираючись у клин, відлітають кудись...у ті краї, які звуть Вирієм - боже місце, місце вічного сонця і тепла ... Можна було б приєднатися і летіти разом із ними, але тоді... я не побачу головного, я не побачу, що далі, я не побачу її... Стільки усього повинно статися, невідворотного, невід'ємного, без чого ми не зможемо відчути і зрозуміти, що таке відродження навесні. Стільки усього... Бо так... Треба...❄️