“Так явно свiт тобi належать став”

Так явно свiт тобi належать став,

що, вражений дарованим багатством

оцього дня, вiдчув як святотатство:

блукати лiсом, йти межи отав,

топтати ряст, аби спiзнати в зорi

наближення своїх грiховних прав.

Рушай вперед. I добротою хворий,

розтань росою димною мiж трав.