Така його доля

Пам’яті А.Я.Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую

Народила мати сина,

Переповивала.

Подивилась, посміхнулась

Та й заколисала.

Колисаючи співала,

І линули мрії,

Тихі, добрі сподівання,

Радісні надії:

– Стихни в полі, хуртовино,

Вітре, лягай долі!

Хай росте моя дитина

І не знає болі.

Хай до тебе, мій синочку,

Янгол прилітає,

Береже тебе усюди

І не покидає!

Хай ростуть для тебе квіти

І сади буяють,

Хай на тебе добрі люди

У житті чекають…

Дні минали, пролітали,

Як лебеді білі,

І росли на радість мамі

Рученьки умілі.

Щирий, добрий хлопець,

Чесний, працьовитий,

До роботи небайдужий

І негордовитий.

Школу добре закінчив

І пішов служити,

Щоб Вкраїну захищати,

За законом жити.

Відслуживши, одружився

У світлу годину

Й дарував їм Бог на радість

Маленьку дитину.

Мрії нібито збувались,

Що ж іще бажати?

Та хто знав, що попереду

їх могло чекати?

Не складалося з грошима,

Не було роботи,

Заганяли в глухий кут

Непрості турботи:

Що робити, куди йти?

Де правду шукати?

Та й поїхав за кордоном

Гроші заробляти.

– Бережи себе, синочку,

Мати промовляла.

Обіймала ніжно сина,

Тричі цілувала.

Син поїхав й не вернувся,

Захворіла мати,

Та не втратила надії

Зуміла чекати.

Все чекала хоча б звістку,

Кожний день чекала,

Посміхалась через сльози

Й тихо промовляла:

– Де б не був ти, сину,

Поруч завжди буду,

Якщо треба – на підмогу

До тебе прибуду

…Не діждалась мати сина,

Він не повернувся,

Не обняв її коліна

І не пригорнувся.

… Я не хочу, щоб таке

Лихо повторялось.

Дуже хочу, щоб вкраїнцям

Усім гарно жилось!

Хай діждеться мати сина,

Хай цвіте калина,

Хай живе і розквітає наша Україна!

Хай волошки синьоокі

В полі розквітають

І завжди-завжди додому

Діти повертають.

Хай співають солов’ї

І буяють трави,

Щоб про рідну Україну

Всі усюди знали!

Щоб вона не знала горя,

Ні біди, ні скрути,

Щоб жили і працювали

Тут щасливі люди!