така осінь як ця...

така осінь як ця, не залишає вибору

і мовкнуть голоси слів,

ховаючись за власними сенсами –

тихо у печерах самотності обпалого листя,

голос твій заховався у їхній тіні..

та ти не вір жовтому мовчанню,

бо саме в його глибині

ми – найближче до себе..

навіть коли осінь,

навіть коли така, що не залишає вибору

у хвилях світла її

ще мерехтить

тиша надії..