Така жорстока та водночас ніжна

Така жорстока та водночас ніжна.

Така весела і сумна…

Уся в надії й безнадійна,

Блукає світом десь моя загублена душа.

Ти загубив її серед страждання.

Пішов залишивши на самоті.

Дізнались серця струни,що таке розчарування,

Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні.

Тепер з душею й мрія мов жебрачка,

Ошукана блукає в вигнані.

Була з тобою я глуха,не зряча…

Не бачила очей озера крижані.

Ну ось і все. Немає порятунку.

Немає в снах шаленої весни.

Я мов краплина нижчого ґатунку,

Впаду і зникну назавжди.