таке нині призахідне небо

таке нині призахідне небо —

хмарна в’язь вмочена у рожевий

якась раптова непідлобна емоція радості

під вечірній обліт джмеля-муедзина

з тембром крил густим і сильним

здається

навіть павуки ось-ось

підпалять за собою всю павутину

понісшись кометами з вогняними хвостами

здається

кожен мускульний поштовх серця

додає густини забарвлюючи цю заграву —

який тонкий хід яка лукава від неї гра —

вдати що й ти залучений

до цієї фантасмагорії

на гачку якої неначе рибка

підважилась дійсність

а втім я не вірю —

бо як і раніше

порохнявіє кора у туманності короїдів

чорніють діри дупел засмоктуючи в себе

горіхові ядра і тільця сатурній

їхні павуки ніколи не видобудуть вогонь

ніколи не приймуть

хоч я і не вірю —

та все одно не відводжу погляду

мов маю розгадати природу цього обману

мов хочу оволодіти його майстерністю

10.05.25