такому

так захлинаються за коміром слова -

не всидіти,

не вимовити прямо;

і білого колосся ясні плями

все жéвріють із темного кута.

то надить так,

то сліпо відверта -

і я не знаю ймення, ані дому.

як вийшло бути тут тобі такому?

не тямлю й слова -

лиш передчуття.

а, може, то намарно?

поволока?

находить місяць на жовтавий ріг -

та тільки світить ясно і висóко

між брів твоїх.