Там, де нас нема

By Парфен Венчишин

Written 2019-08-22

Не феміністка я і не слюсар,

і на людях робити добро не боюся.

Виступив проти гендерного експерименту в Берліні,

незважаючи на загальне умів одуріння.

Краще піввіку носити на плечі коромисло.

Світ на збоченнях тіла і розуму показився.

Дві лесбійки врубили радіолу на повну,

хлопець перед ними як ошелешений Електронік.

На материній шиї тридцятирічний висить паразит,

до халяви з народження звик.

А труд (не для себе) облагороджує царськи,

тільки уникай алкоголю, будь ласка.

Томик Мережковського випав з часової обкладинки.

Пророк за відсутністю аудиторії спілкується із собаками.

Добре й те, що не в психлікарні під наглядом утриóка,

хоча невимовно паскудно і одиноко.

Там, де нас нема,

нас вшановують як богів і дарують любов'ю.

А тут — презирство від натовпу і тюрма.

І чашу цикути підносять наповнену.