Там де вічність зорями палає

Там де вічність зорями палає

Й музикою всесвіту зорить,

Доля час у просторі долає

Й долетить якщо не догорить.

Доля моя звивисто химерна,

Змушує чекати світлих днів,

Радість була блякла і мізерна

В маренні тривожних мрій і снів.

Все чогось чекаю і шукаю

Й сам не знаю що воно таке,

Сенс життя здавалось розгадаю,

Втрапив в невдоволення людське.

Знати правду люди не бажають,

Вигадками власними живуть,

Мудреців женуть і зневажають,

І себе розумними зовуть.

Не потрібен сенс життя людині,

Це і зайве і тяжке знання,

Бо тоді пихатості й гордині

Стане на заваді пізнання.

Легше жити без думок що крають

Розум, серце, душу без кінця,

Вивертають і перевертають

Наче від вінця до корінця.

Ті думки на шмаття роздирають

Час яким життя біжить шумить,

Та без них у просторі згорають

Долі що несуть нам щастя мить ...

15.03.2021