там де ядро твоєї любови

там де гойдався ти в небо

у зоряні вихри і води

де найдревніший твій родич тебе народитись умовив

там де ти встанеш над серцем і сам даси йому ходу

і буде ядро твоєї любови

•

там де стоятимеш рівно до білого зціпивши зуби

і стелю що пада як душить підхопиш плечем як покровом

над тим хто до тебе з тобою і після тебе тут буде

нарешті побачиш ядро своєї любови

•

і скресне плита з-під якої ти вийдеш у полум’ї гніву

коли твоїм ротом земля у стугоні звіра промовить

запалений світе незгасний

лишається взяти на віру

усе що зосталось в ядрі од твоєї любови

•

для тіла під сонцем є руки -

посічені пальці у ранках

для спраги є талі озера із мулом і тріснутим льодом

і ти посередині болю себе процідив до останку

укотре розбивши орду

народився укотре