Там мріїї здійснились і десь загубились

Там мріїї здійснились і десь загубились

Між сотнями слів і думок.

І стукали в двері серцям,що закрились

На незрозумілий замок.

Там болем і кров’ю ключа добивались

Якого було не знайти

Поразку приносячи,знову вертались

Щоб тими ж шляхами піти.

І мали надію,що очі сліпила,

А серце вела в глухий кут,

У пам’яті доля той слід залишила,

Що нам заважатиме тут.

Невідане завтра нам сну не давало,

Й свідомість з реальністю втратять зв’язок.

І часу,як завжди,нам було замало

Відкрити навіки закритий замок.

Душа там на волю летіла,

Хоч була закрита навіки в тюрмі.

Навічно закована в тіло,

Що накази виконує серця німі.

Щоночі до мене приходили сни,

Щораз огортали мене,мов дитину,

Й напевно всю долю дізнались вони,

Лишивши себе лиш маленьку частину.

У небі блакитнім там очі блукали

Із теплої вмить піднімались землі.

Там зустрічі з вітром невтомно шукали,

І знову губились у сірій імлі.

Ми там жили і по світу блукали,

Й обличчя знайомі шукали

І щастя смаку ми і близько не знали

І день за днем ми марно втрачали.

Там все таким справжнім здавалось,

Там було так добре мені.

В минулому доля ховалась,

Жили ми до цього у сні.

(с) Мілена.

23.01.2013