Танок шаманки

Закричав боло́тяний бугай

І шаманка вдарила у бу́бон...

Я хотів інакше, але знай:

Що було́ – ніко́ли вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,

Ки́дає багаття в небо іскри...

Ти продовж оцю останню мить

І збагни моє кохання чисте!

Казкою страшною уночі,

Піснею сумною на світанні –

Хай там як, а тільки не мовчи!

Ми з тобою любимось востаннє...

Невблаганна вранішня зоря –

Їй для сходу не шукать причини.

Ти від завтра більше не моя...

Нашої у тім нема провини.

Хай шаманка виконає свій

Ритуал на грані потойбіччя:

В нім ти – ще моя, а я – ще твій,

В нім іще кохання наше – вічне...