Тасманія

Ось де ти, моя маленька Тасманія,

ховаєшся в гирлах диких річок,

в долонях ти фобія, над прірвою – манія,

нагадуєш сотні снів-пташечок.

Вони розлітаються всі І зникають,

не чути ні співу ні шелесту крил,

коли не чекаєш ти їх – прилітають

і пропадають, коли навіть шукати нема уже сил.

Ти наче Тасманія- мій талісман,

мій оберіг, амулет від невдачі,

убережеш від всіх бід і оман,

і не чекатимеш навіть віддачі.

Ти вічний мій спокій І моя небезпека,

ти знищищ усе, як захочеш, усе,

тебе приручу й відпущу так далеко,

що дух на вітер не донесе.

Ти вільна, мов чайки в лукавому небі,

обмежена морем ти скрізь, як Британія,

з тобою живий, не живий я без тебе,

моя маленька хоробра Тасманія.