Тасманськнй король

Останнього тасманця було знищено на початку XIX ст. 

Історична довідка

Я — один. Я — останній. То значить —

король.

Є Тасманове море й тасманська земля.

А земля мусить мати свого короля, —

Так сказав мені той, хто давав оцю роль.

Кожен трон на кістках. Та не ради відзнак

Я споруджую трон із людських черепів.

А заради того, що народ мій терпів:

Ті людські черепи я відбив у собак.

У собак, у дерев… Ти заглянь у сади —

Кожна яблуня кров’ю підживлена там.

Нас вбивали для добрив. Здавалось катам:

З тіл людських виростають солодкі плоди.

Більше добрив немає.

Збираю кістки і споруджую з них піраміду страшну.

Скоро я за найвищі дерева сягну.

Я — король, підо мною — мої земляки.

І куди не погляну — маєтки чужі.

Рідні душі — це тільки прудкі кенгуру.

В них живуть мої предки. А сам, як помру, —

Оживу серед них на зеленій межі.

Ген чужинці пливуть до моєї землі,

Щоб орати поля, закладати сади.

Є в них мито — ковток вогняної води:

Адже в них у пошані старі королі.

Я для них божевільний. Та це не нове.

Піраміда моя все росте і росте.

Я тримаю у серці пророцтво святе:

Ця споруда імперію переживе.

Хоч загинув народ, та повір’я старе

Залишилось мені від батьків та дідів:

Хто чекає із трупів солодких плодів,

Той нічого, крім трупів, і сам не збере.