Тато косить конюшину

Тато косить конюшину,

а я несу через поле

горщики-близнята

з гарячим обідом.

Горщики не прості – золоті.

Що в одному горщику – борщик,

що в другому горщику – каша.

А хліба, каюся, немає.

Дістався приблудному песику.

Тато усміхається:«Не біда. Позичимо в зайця…»

Обідає нашвидку.

Гладить мене по чуприні

пахучою долонею

і знову береться за косу.

Пахне зеленим борщем.

Пахне кашею

і скошеною пашею…

Миттю засинаю

на конюшиновій подушці

і прокидаюся в синіх сутінках.

Вечір. Тиша.

Поруч тато, а в зоряному небі –

Близнята.