ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

В ставку купається верба

І віти-ко́си в ньому мо́чить,

Взяла́ її чому́сь журба,

Давно заве́сти пісню хоче.

Заснути в хвилях, як дитя,

Й проснутись з сонечком раненько,

А місяць гладить почуття

Й на воду світло ллє тихенько.

І тиша плине між гіллям,

Немов молитва безсловесна,

І пахне м’ятою земля,

І ніч стає така чудесна.

Ставок тремтить, мов серця звук,

Що в снах шукає давню втому,

А вітер, вірний справжній друг,

Прилинув так, немов додому.

І зорі, мов пташки малі,

Із неба світять й не тривожать,

Вони, як спогади в імлі,

Їх ніч на віях тихо множить.

Верба схилилась до води,

Їй грають коники на лузі,

А на землі чиїсь сліди,

І тінь тремтить в нічному крузі.

21.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025

ID: 1051885