“Те найменше звіря”

Те найменше звіря,

що в смереках проскаче,

та найменша зоря,

що на сіні заплаче,

те найменше маля,

що хлюпоче в потоці,

та найменша земля

з порошинкою в оці

врятували б мене,

та замкнуло всі брами

це повітря страшне,

що спинилось між нами.

Ви, найтонші зі свіч

в слові, як у печері,

не розхитуйте ніч,

не полохайте челядь.

Я дійду на зорі

до найстаршої брами.

Де ключі? У Дніпрі.

А Дніпро – під валами.

В однієї із дів,

що у водах біліє,

зв’язка наших ключів –

як намисто на шиї.

Від слабої води

розривається зв’язка,

від легкої ходи

піднімається брязкіт.