Те, що було – того вже немає

Те, що було – того вже немає.

Все минуло… Залишився біль.

Це поверненню не підлягає.

Цьому всьому – мене ти навчив.

Я навчилась латати,де рветься,

Залишаючи сотні рубців.

І тебе виривати із серця.

Не хотілось.та ти так навчив.

Я вже вмію без слів і розмови

Прочитати людей по очах,

Відчуваючи безпомилково,

Де солодка брехня і де фальш.

Я навчилась не вірити слову

І у вчинках вбачати мотив.

Ти навчив мене майже усьому,

Та забути себе – не навчив…

І тепер ці знання,наче ношу

Я несу завдяки лиш тобі.

І тобою розтоптану душу

Я відновлюю в кожнім вірші.