те, Що сягає зеніту...

За коміром шашка шипить і димить,

А були ж і принади,

Коли перетнеш довгу річку,

Згадай про шаради,

У сяйві серпанку

Про курку рябу, чи корову,

Що очі шукають на ранок

Як першооснову.

Хто бачить весну серед літа -

Знайде і татамі ,

У кольорі брів лазуриту,

У тихій нестямі.

За місяць відомо вже те,

Що сягає зеніту -

Не бійтеся ж бігти

Вздовж берега Білого світу...