тебе люблять нічні метелики-бражники

тебе люблять нічні метелики-бражники

бо ти світишся весь і дражниш їх

дражниш

серця і губи

яким ще тільки по двадцять

яким байдуже коли потяги прибувають

який день і яка зараз станція

бо сьогодні як завтра

ти на ніч знову станеш неоновим

і прийдеш на платформу

милуватися

своїм лицем у вікнах вагонів

і дивитись як на світло злітаються

як рояться над лобом

і тонко тебе проклинають

твої жартівливі однолітки

і неврастенічні коханці

вони хизуються крилами як своїми дорогими одежами

гнуть роти у півмісяці

і до очей прикладають

вітражні храмові скельця

повінь прийшла -

двері зачиняються

на всі ходи і виходи -

обережно

обережно

а відбуде вода - суха підлога стане скляною

і під ногами напне свої груди глибокий смарагдовий ліс

дивись - по верхів'ям дерев іде поїзд немов іграшковий

небесні трахеї стікають тунелями вниз

тебе обліпили метелики -

і більше немає чим дихати -

на кожному клаптику тіла під шкіру прорватися хочуть -

на ніч забирають поблажливо

тіло твоє сапфірове

вдягають його у золото і пришпилюють до сорочок