Тебе не забуду

Святвечір мене зустрів у дорозі.

Зустрів на землі, а посеред неба

висів молодик. У Великому Возі

і Великій Ведмедиці була потреба.

Крім неба й світла, була світлиця

і запах шкіри, і контур плоті,

що звав до себе. Нехай святиться

усе, що доти було і потім.

Бо ніч передерла нам горло спазмом.

Чифірили в келіях старі монашки.

Я не забуду твої оргазми,

щиру наївність, дитячі замашки,

як вікопомну звізду не забуду.

Спогад про тебе згасити не в змозі.

Ніч огортає мене, як Юду.

Святвечір мене зустрічає в дорозі.