Тебе не забути

Якщо я забуду то геть пропаду,

Та риси твої у природі знайду.

В хмаринках у небі як пір'я легких,

У кронах осінніх дерев золотих,

У шелесті трав і у вітра пориві,

У сонця промінні і навіть у зливі,

У щебеті пташок, польоті джмеля,

У хвилях що б'ються об борт корабля.

Куди не погляну, куди не піду,

Твоєї краси я відлуння знайду.

Думками про тебе в кайданах закутий,

Тебе неможливо ніколи забути...